Стецюра Вероніка
КЗ СОР "Сумський фаховий медичний коледж"
Вчитель, що надихнув на написання есе: Яценко Ірина Леонідівна

Війна. Моя історія

Я прокинулася о 5:30, 24 лютого з невідомої мені причини. Прочитала повідомлення в телефоні про те, що сьогодні до школи ми не йдемо, а потім почула вибух. Тоді зрозуміла – почалася війна…

Я була сама вдома, батьки поїхали на роботу в інше місто і вже там їх повідомили про початок війни. Зателефонувавши їм сказала про те, що прокинулася, вони сказали тепло одягнутися та чекати на них. Батьки доїхали до нашого міста дуже швидко та встигли заправити машину пальним ще до велетенських черг. До їх повернення прозвучало ще декілька вибухів. Ми дивилися з ними новини, щоб зрозуміти ситуацію в країні, зателефонували всім родичам та дізналися як вони. Через деякий час ми дізналися, що нас взяли в кільце та в Сумах їзде броньова техніка.

Пройшло декілька місяців, ситуація покращилася, було чутно вибухи але не так часто і не так близько як на початку. Я продовжувала готуватися до вступу в коледж. Вступивши, навчалася дистанційно вже звикнувши до вибухів які лунали час від часу. Потім почали вимикати світло по декілька годин та навчатися ставало все складніше, ситуація в місті погіршилася та мої батьки відправили мене до бабусі, де було трохи безпечніше. Одного для, коли ситуація в місті була краще, я приїхала до батьків. Саме в той день прилетіла ракета орієнтовно за 500м від будинку. Ми пішли в укриття та вже на ранок побачили, що зруйнували школу неподалік від дому. Я знову повернулася до бабусі.

Травень. Почалося змішане навчання. Під час перебування на заняттях хвилювалась за батьків, що робило навчання складнішим. В місті знову часто лунали вибухи, була пошкоджена велика кількість інфраструктури.

По вихідним була то вдома, то в бабусі. Я часто чула вибухи, тому орієнтовно вже знала, як близько вони були, куди йти та, що робити.

Зараз пройшло достатньо часу з початку війни, щоб звикнути до постійно стресу. Ситуація в моєму місті покращилася, вибухів не чути вже більше двох місяців, чому всі дуже раді. Я навчаюся на другому курсі медичного, готуюсь до здачі НМТ, залучаюсь до допомоги нашим захисникам, а саме: беру участь у зборах коштів, допомагаю речами та плету сітки.

Дуже сподіваюся, що війна скоро закінчиться і ми станемо знову незалежною та суверенною державою як колись.