Ми багатодітна родина. Троє хлопчиків 13, 10 та 4 роки. Через війну залишились без стабільного доходу. Діти знаходяться постійно вдома (онлайн навчання). Майже нікуди не виходять, бо постійно лунають повітряні тривоги. Коли тривоги довгі, біжимо у сховище, там і домашні завдання виконуюються. Вже більше року вони емоційно виснажені, не живуть повноцінним життям, війна забрала в них дитинство. Я, мама, не взмозі кудись поїхати з ними, щоб відволікти їх від цієї страшної буденності, немаю коштів, бо через війну залишилась без роботи.

Найбільш важким та шокуючим для мене було і є сама війна. Постійний страх за своїх дітей, не має змоги вийти на роботу, отримувати постійний дохід, щоб прокормити свою сім'ю. Це страшний час. Також дуже часто вимикали світло та воду.

Діти були свідками, коли в нашому місті збили ракету і вона стирчала з асфальту, потім її підривали сапери. Коли повишибало всі вікна у багатьох домах, навіть, коли летить літак, вони дуже бояться цього страшного гулу.