У перший день війни мені стало моторошно. Я дуже плакала. Майже відразу в селі почалися обстріли. Я ховалася у підвалі. Снаряди літали навкруги постійно, в городах тирчать ті, що не розірвались. Також багато розбитих будинків. У селі не було води та світла. Виживати будо дуже важко. 

Я виїхала з сином та онуком, бо йому потрібно було вступати до вузу. Також хворіла моя донька, потребувала медичної допомоги. 

Зараз я живу в Запоріжжі. Думаю, що Україна переможе. Сподіваюсь, наші хлопці вистоять.