Я жила в окупації без світла та води. Рятувало власне господарство. Я з курячого м’яса наробила тушонки, так і виживали до визволення. Коли закінчилась тушонка, їли картоплю. Іншого виходу не було. Коли деякі підприємці привозили продукти, син займав чергу вночі, аби хоч щось купити. 

Росіяни до мене приходили з обшуками. Забрали з машини відеорегістратор. По периметру будинку стояли снайпери. Було дуже страшно.

Коли ЗСУ зайшли в село, я якраз випікала хліб. Два батони віддала нашим солдатам. Це було дуже радісно. Зараз я мрію лише про перемогу. Хочу, щоб мої онуки жили в мирі.