Ми з села Софіївка Дружківського району. Мені 47 років. Я постійно тут, нікуди не виїжджав. Роботи немає, виживаємо тим, що тримаємо господарство.

Коли був сильний обстріл, мою жінку вбило, і в сусідньому селі жінку вбило. Мій брат постраждав, я постраждав. Ми знаємо, що таке війна і що вона принесла людям.

Вражає те, що нам давали допомогу. Не знаю, який фонд, але дали будівельні матеріали. І продукти, і грошей дали. Це було, це приємно звісно.

Саме головне - щоб мир був на землі. І вам дуже велике спасибі за те, що не даєте забути про це горе. Щоб люди пам’ятали.