«Вишукувалися великі черги машин, усі люди кинулись хто куди»

Соболь Анастасія, учениця 11 класу Комунального закладу «Харківський ліцей № 108 Харківської міської ради»

Вчитель, що надихнув на написання есе - Євменова Світлана Олексіївна

Війна. Моя історія

Війна – одне слово, п’ять літер, але скільки сенсу несе це слово: біль, страждання, ненависть, героїзм, сміливість, патріотизм та любов. Хто міг уявити , що і нас торкнеться війна, що буде так, як розповідалось  дуже  давно у найстрашніших історіях і це страхіття, здавалось так далеко, але  постукає у всі домівки та пройде крізь усі двері. Після цього наше життя змінилось на до та після.

Хто знав, що одного ранку вже не буде як завжди, прокинувшись о 5 ранку, зрозумівши, що все ж таки війна. Звучить на фоні вибухів сирена та у всіх людей нерозуміння, що ж нам всім робити далі. Вишукувалися великі черги машин, усі люди кинулись, хто куди.

Тепер це все не просто розповіді чи страшний сон, все це ми проживаємо та бачимо на власні очі, це наша нова реальність. Руйнують усе: місто, в якому ти прожив усе життя, домівки, школи, дитячі садки, вокзали, пологові будинки, мости. Руйнують абсолютно все.

Немає остаточної думки, що ж таке війна. Для кожного вона значить своє, тому що так чи інакше вона торкнулась абсолютно кожного сердця українців.

У кожного своя роль в цій історій, яку ми зараз проживаємо. Військові вже більше восьми років мужньо захищають рідну  країну,  ризикуючи своїм життям,  журналісти, які з першого дня розповідають світові правду, та просто люди, що читають новини, лікарі , які кожен день рятують життя, незважаючи на обстріли, волонтери, які допомагають людям вижити в цей важкий час, люди, які кошти збирають та матеріально домагають…

Кожен з нас змінився, багато що зрозумів, змінив свої цінності. Зараз кожен українець намагається допомогти словом, ділом. Сторонні люди, яких ми зустрічаємо на вулиці, стали такими близькими. Кожен намагається допомогти.

Ми дійсно зрозуміли, що наша сила в єдності. Так важливо в наш час знати, що ти не один і дійсно є люди, які тебе підтримають. Тільки всі разом ми зможемо це все пережити та перемогти. Мене також торкнулась ця війна. 1 березня, близько 6 ранку наша рідна школа зазнала великих руйнувань, прилетів снаряд у бігову доріжку, постраждало наше поле, коридори, класи, двері, вікна вилетіли й уламки розлетілися куди тільки можна. Вони були всюди, їх було так багато, що через такий великий проміжок часу, ми все одно їх знаходимо.

Це будо дуже жахливе видовище, але ми, учні, вчителі, батьки та просто небайдужі люди не упустили руки. У той же ранок забивали вікна та намагалися зробити все, щоб зберегти нашу школу, яка дуже багато для нас значить.

Висаджували квіти, багато квітів зав'яло, але люди поприносили ще гарніші, які зараз цвітуть на території нашої школи,  закінчили навчання та отримали свідоцтва про закінчення 9-го класу. Усі намагалися виходити на зв’язок, щоб показати, що школа важлива. Брали участь у різних заходах та акціях: «Смаколики для воїнів ЗСУ», міжнародній конференції юних миротворців, стали лауреатами конкурсу «Молода людина року 2022» , брали участь у конкурсі «Харків  надихає» та «Присвята рідному місту», посіли 2 місце у Всеукраїнському творчому конкурсі до 31-ї річниці Незалежності України, міському конкурсі «Мирне майбутнє Харкова», у нашій школі з’явився малюнок символ Харкова ‒ Дзеркальний струмінь…

Багато батьків наших учнів показали себе в цей час, кожен допомагав як міг: хтось став на захист нашої Батьківщини, хтось – волонтером. Ми всі щиро бажали, щоб поранене серце 108-ї школи билося, завдяки адміністрації району та міста це вдалось зробити .

Війна відкрила багатьом очі та змінила багатьох з нас. Ми всі об'єдналися, щоб допомогти своїй Батьківщині перемогти. Люди, які перенесли одну велику проблему і всі труднощі, здатні легко зрозуміти одне одного. Військові  стали свідками не лише страшних втрат і злочинів, а й численних прикладів герїзму та співчуття, коли люди чиїсь інтереси ставлять вище за свої. Для нас всіх це величезний урок, який ми будемо пам’ятати і ніколи не пробачимо , що ворог зробив з нашим містом-героєм Харковом!