Мирно спали вдома у місті Слов'янськ Донецької області, коли родичі почали дзвонити та сповіщати про те, що почалася війна. Негайно почали збирати необхідні речі, але ще не розуміли, куди їхати. Міняли міста, а потім вирішили ненадовго приїхати додому та попали під обстріли. Дякувати Богу, встигли добігти до підвалу. Родина весь час поряд зі мною.Тільки з батьками довелося розлучитися, бо вони залишилися вдома. Дуже чуйні люди попадалися на нашому шляху, особливо у селі. Несли продукти, одяг. Наразі я вчусь на перукаря у місті Черкаси, а до війни робила у посудному цеху художницею. Уламки від ракети, яка побила нам балкон, нагадують про початок вторгнення.