Людмила зустріла початок повномасштабного вторгнення з тривогою і страхом, які відчули всі її близькі. Вона мешкає з батьками, а в перші дні до них приєдналася дочка, яка приїхала з Житомира. Разом вони намагалися триматися, хоча тривожні сирени викликали паніку. Її шлях у волонтерство почався після скорочення на роботі, і вже три роки вона активно працює для підтримки українських військових.