Перший день війни запам’ятався важким. Мені треба було їхати на роботу. Коли я вийшла з маршрутки і почула вибухи, було дуже страшно.

Ми стикнулися з нестачею води і світла, а їжа була. Волонтери допомагали, і ми самі запасалися.

В той день, коли ми виїжджали, було дуже моторошно і страшно. Це було найбільш болючим моментом. Не всі рідні змогли виїхати, дідусь і мама залишилися. Ми в Дніпропетровській області, бо тут є знайомі, ми до них поїхали.

Мрію про світле майбутнє, без війни. Хочу зустрітися зі своїми батьками і рідними.