Знаходилася дома в м.Бахмут Донецької області. Я була в шоці, не могла повірити, що таке може статися у 21 столітті. Найбільшими труднощами було пошук житла, бо ми маємо собаку. Шокувало те, що виїжджали в невідомість, залишили все своє нажите майно.

Ми починали все з нуля. Потребували одяг, взуття, побутові речі, засоби гігієни, харчі. Зверталися до благодійних організацій, волонтерів та місцевих жителів. 

Поки що таких зворушливих подій не сталося. На жаль, зараз немає роботи і в зв'язку з загостренням стану здоров'я не маю можливості працевлаштуватись. До війни працювала продавцем. Продивляюсь можливості заробітку в інтернеті. Хотілося б отримати іншу професію, але в місті, де ми зараз перебуваємо, не має пропозицій.

Звичайно є, мені всі речі, які змогли забрати з собою, нагадують про війну, бо дивлячись на них, одразу згадуєш зруйноване житло, зруйноване місто, зруйноване життя...