Артем в перший день вивіз дружину з маленьким сином з Маріуполя, бо вже мав гіркий досвід. Його родину ще в 2014 році розділила війна

Мені 37 років, проживав у Маріуполі з дружиною і піврічною дитиною.

Дуже рано мені зателефонував батько з Донецька і сказав, щоб ми виїжджали. Десь хвилин за 15 я почув вибухи. Ми довго збирали речі, тому що маленька дитина спала. Я дуже за неї хвилювався, тому однозначне було рішення – виїжджати. Хоча не вірилось, що розпочнеться війна. 

З роботи багато хто з людей залишився, вони сподівалися, що, як і раніше, буде стрільба тільки на околицях. А ми в це не вірили, тому в перший день виїхали. 

Переживав за родину, за сина свого, йому шість місяців. Перша дитина, я дуже переживав.

Взяв машину, забрав дружину і доньку брата, а він залишився, бо працює в поліції - вони почали охорону громадського порядку. Старший брат теж залишився йому допомагати. А ми поїхали на Жовті Води до родичів. 

Виїжджали організовано через Мангуш трасою. Точно не тією дорогою, де могли бути російські війська. 

У родичів, десь тиждень пожили, а потім поїхали у Вінницю. Там було складно знайти житло. Знайомі, які виїхали теж з Маріуполя, присилали речі нам, і ми їм також пересилали - допомагали один одному.

Зараз ми у Вінниці, але по роботі потрібно їхати в Дніпро. Намагаємось там якусь квартиру знайти, за більш-менш нормальну ціну.

Батьки дружини вже виїхали у травні. В їхній будинок влучила міна – пів стіни знесло, вони дивом вижили. Там і осколки літали, будинок пошкоджений осколками. 

Ми були дуже раді, коли вони виїхали, бо з 2 березня з ними не було зв’язку. Тільки у травні зв’язалися з ними і дізналися, що вони виїхали.

Колись ми жили у Донецьку всі поруч: три брати, батьки недалеко жили, постійно бачилися, один до одного їздили. Війна внесла свої корективи.

Сподіваємось тільки на перемогу, і що Донецьк звільнять, і ми будемо жити, як раніше, нормальним життям. А пріоритет – це родина, безпека. Головне - здоров’я родини.

Сподіваємось, що завершити війну до кінця цього року - це реально. Ми віримо, враховуючи останні події. Розраховуємо на Збройні сили України, що до кінця року звільнять територію України.