В перший день війни Тетяна виїхала з Маріуполя у відрядження і вже не повернулась

Я з Маріуполя. Там народилася, проживала і працювала. 24 лютого 2022 року їхала з Маріуполя в Харків у відрядження. І о п’ятій ранку в потязі люди вже почали початок війни обговорювати. 

Я приїхала до Харкова вранці і думала, як мені повернутися до Маріуполя. Але вже всі ні потяги, ні автобуси туди не їздили. Я поїхала у відрядження на два дні, але повернутися додому вже не змогла. Думала спочатку, що пару днів перечекаю і буду повертатися якимось чином: шукати машину, яка поїде в Маріуполь, але вже не вийшло.

Я не знала, куди їхати, бо мене ніде ніхто не чекав. Родичів десь по Україні не було, а за кордон я не хотіла. Можливо, якби були діти, я б про це подумала, але діток у мене поки що немає, тому цю ідею я зразу відкинула. 

У кожному місті, по-перше, було складно зняти квартиру. До того ж, у мене нічого не було з речей. Але я була більше приємно шокована тим, що дуже багато незнайомих людей допомагали. 

Я працюю у сфері краси. Приїхала до Дніпра. Звісно, я не брала з собою велику суму грошей. Я навіть документи не всі з собою взяла, тільки паспорт, а всі інше залишилося у квартирі в Маріуполі. І дівчинка, яку я не знала, написала мені: «Можете приходити до мене в салон краси, брати матеріали, працювати безкоштовно. Приводьте своїх клієнтів і заробляйте собі на життя. Я нічого не буду брати ні за оренду, ні за матеріали, якими ви будете користуватися». Це було для мене великим поштовхом. Саме так я і почала працювати в Дніпрі та заробляти. 

Втратила я все. Виїжджала без документів, без грошей, без речей. Усі мої речі в Маріуполі розікрали, і вже в Дніпрі я будувала повністю нове життя. Зараз я вже відкрила свій салон. 

Моя сестра купила квартиру в Маріуполі і також виїхала, жодного дня там не прожила. Коли виїжджали, боялися з собою щось брати, бо казали, що на блокпостах забирають. 

Люди боялися з собою брати гроші та цінні речі. Усе кидали і виїжджали. 

Я дуже мрію, що поїду додому. Бо зараз у мене пропало відчуття, що я вдома. Його немає там, де я зараз живу. А мені хочеться повернути це відчуття, поїхати на море з родиною і відчути хоч трошки те, що відчувала раніше.