Черевко Дар’я, учениця 11 класу КЗ "Ліцей №18" Кам'янської міської ради Дніпропетровської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Усцова Віра Володимирівна

Війна. Моя історія

Я пишаюся тим, що українка! Війна – це страх, смерть, сльози, руїни. Вона стосується людей будь-якого віку та впливає на їхнє життя й майбутнє. Моє життя було зруйноване війною настільки ж, як і місто мого дитинства Маріуполь. Переїхавши на нове місце проживання, я зрозуміла, що не можу сидіти склавши руки.

Наближати перемогу можна різними способами, тому перший вагомий крок, який я здійснила - це повністю перейшла на українську в повсякденному житті, бо мова – це зброя!

Далі почала вести пошукову роботу, розповідаючи світу історії різних людей про їхні мужні вчинки. Упродовж важкого воєнного року  взяла участь у Всеукраїнських конкурсах - «Я-журналіст», «Війна за СВІЙ шлях (дитячий погляд)»; Міжнародних конкурсах -  «Прес-весна на Дніпрових схилах 2023», «Змагаймось за нове життя!», «УРОКИ ВІЙНИ ТА ГОЛОКОСТУ – УРОКИ ТОЛЕРАНТНОСТІ», де розповідала про цих людей та всюди досягла успіху, бо ця тема важлива й актуальна для сьогодення.

Але я планую продовжувати досліджувати життя дітей, які зробили вагомий внесок для нашої перемоги і в майбутньому напишу книгу, щоб їхні імена стали історією, бо ми маємо знати своїх героїв. Наразі хотілося б продемонструвати історії деяких дітей, які на рівні з дорослими виборюють перемогу.

Олександр Гаркуша, учень Криворізького ліцею-інтернату з посиленою військовою підготовкою,  який урятував життя п’ятьом дітям, але сам отримав багато поранень і втратив частину руки. Коли юнак проходив повз дитячий майданчик, помітив у руках дітвори гранату. Не роздумуючи, він вихопив її в дітей, та викинути не встиг: боєприпас здетонував.

Життя Сашкові врятував батько, надавши першу медичну допомогу, з якою був добре ознайомлений під час перебування в АТО. За свій сміливий вчинок Олександр Гаркуша нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Тигран Оганнісян та Микита Ханганов з  окупованого Бердянська Запорізької області. У вересні 2022 року хлопців викрали росіяни та звинуватили в тероризмі. Їх тримали в ізоляторі, допитували й катували, хоча згодом відпустили, але продовжили за ними стежити.

В останні дні свого короткого життя Тигран знищив двох окупантів, розумів, що це кінець і записав прощальне відео зі словами «Все, це смерть, пацани. Прощавайте. Слава Україні!» А їм було лише 16…

Якось Тигран влаштував окупантам лекції з історії України, за що вони спалили всі його книги. Виїхати з окупованої території кати не дозволили, не вплинули й волання міжнародної спільноти та Євродепартаменту. У таких складних умовах  хлопці продовжували боротися, проявляючи мужність, героїзм і ненависть до ворога.

Нині вони стали зірками, які спрямовують нам шлях до перемоги.

А юна співачка з України Софія Самолюк відмовилася виступати на фестивалі Sanremo Junior в Італії, який відбувався 3 травня в Сан-Ремо. У день виступу організатори оголосили про участь російського виконавця. Дівчина відмовилася від участі в конкурсі. Вийшовши на сцену, сказала: «Я вирішила, що не буду виступати сьогодні, бо дізналася про учасника з Росії – країни, яка вже вбила понад 500 українських дітей, тому не можу співати на одній сцені з представником країни-терориста. Дякую всім за розуміння. Я вірю, що наступного року представника цієї країни не буде. Будь ласка, підтримуйте Україну».

Своїм вчинком вона вирішила привернути увагу світової спільноти до того, що різноманітні конкурси по всьому світу досі продовжують запрошувати до участі представників Росії, країни-агресорки, яка щодня вбиває мирних людей, зокрема й дітей.

Джессіка Авєтісян, учениця 8 класу,  у свої 14 років вирішила допомагати рятувальникам розбирати завали будинку в Запоріжжі. Увесь   день працювала нарівні з дорослими, хоча спочатку її не допускали сюди, бо небезпечно, але дівчинка була наполегливою і не відступила від свого бажання врятувати життя тим, хто вижив після ракетного удару.

Таких історій про дітей-борців зібрала більше двадцяти. Працюю над цим і далі.

Шлях, який я подолала з моменту переїзду, дуже сильно змінив мене.  Почала розуміти надважливі речі – вивчати історію й досконало її знати, щоб передати майбутнім поколінням правду, а діти нарівні з дорослими мають наближати перемогу.