Мені 19 років, я виїхала з Луганської області, міста Гірського. До війни все було добре. Вдома я працювала. Допомагала батькам.

З початком війни дуже тяжко було з продуктами, їжею. Не було навіть хліба.

Шокувало те, що не припинялись обстріли і вбивали знайомих.

Евакуація теж відбувалась під обстрілами. Ми виїжджали з близькими, дуже мало взяли речей з собою. Виїхали більш-менш нормально.

На той час ми самі не вибирали, куди їхати. Де знайшли місце з якимось житлом, туди і поїхали. Вибору не було.

Мрію про майбутнє без війни. Щоб було все спокійно, щоб йти на роботу і не думати, що мене може вбити.