Жила я в Березнегуватому на Миколаївщині. Мені 65 років. Удома була. Зранку прокинулася, син мені зателефонував і сказав, що війна. Я не повірила, потім побачила по телевізору.
Війна шокувала. Це страшно. Я не можу досі зрозуміти, як таке могло трапитися.
Спочатку було важко, був дефіцит продуктів у магазинах, не вистачало ліків. Потім по селу почали стріляти – і я виїхала в Черкаси до сина.
Нам з донькою допомогли волонтери виїхати. У мене троє онуків у Миколаєві. Одна донька померла, а інша зараз зі мною. Вона хворіє, осліпла. Я отримувала гуманітарку від Фонду Ріната Ахметова. Дуже дякую вам за допомогу!
Мені дуже важко психологічно, я постійно плачу. Так хочу, щоб скоріше війна закінчилася!
