З перших днів повномасштабного вторгнення вона щиро вірила, що її рідний Маріуполь вистоить. Олександра Житнік із чоловіком та 15-річним онуком пережила всі жахи маріупольської блокади. На її очах уламками вбивало сусідів, падали авіабомби на багатоповерхівки, ховали людей у ​​дворах… Будинок Олександри Іванівни після чергового обстрілу спалахнув. Пожежа охопила верхні поверхи, а у підвалі залишалися люди. Їм не було, куди йти – навколо все горіло і обстріли не припинялися… З Маріуполя родині Житник вдалося вибратися. А ось жити далеко від рідного міста 70-річній маріупольчанці дуже важко...