Війна привела мою сім’ю до повної втрати житла, переїзду, матеріальних складнощів. Це вже у нас вдруге: в 2014-му я і дружина виїхали з Донецька. Ми приїхали в 2014-му році до Маріуполя, оселилися, жили, працювали. У 2022-му році вдруге все втратили.

В перший день були вибухи, вони почалися з ночі. Нас зібрали по тривозі, ми вже о п’ятій ранку були на роботі. Десь через добу я вивіз сім'ю. Нас з роботою перевели до міста Покровська, і до теперішнього часу тут працюю.

Шокувала антилюдяність росіян. Війна почалася не проти держави України, а проти всіх її мешканців – громадян. Взагалі повністю знищували народ. Вони стріляли в будь-які місця, театр маріупольський знищили, коли там  цивільні люди переховувалися, намагаючись захиститись від бомбардувань. 

Вразило повне ігнорування будь-яких норм міжнародного законодавства, мародерство, віджимання бізнесу. Я слідкую, що відбувається в Маріуполі, і це вражає. Людям розбили їхні хати і потім пообіцяли, що все відбудують. Люди все втратили. 

Житло вони відбудовують, але не повертають людям назад, тому що змінюють адреси будинків, і під цим приводом відмовляють назад повернути тим, хто там залишився.

Згуртованість народу України – це було зворушливо, коли з самого початку вторгнення всі об'єдналися і допомагали армії і один одному. Це демонструвало сильний дух.

Я хочу бачити своє майбутнє у вільній, соборній Україні, в кордонах 1991 року, які у нас прописані в Конституції. Щоб була безпека, взагалі мир. Хочуть бачити мир.