Мені 57 років. Проживав у Слов’янську.

Пам’ятаю, як дивився того виродка, який сказав, що оголошує війну. А через пів години почалися вибухи. Тоді все стало ясно.

Все це шокувало. Я виїхав до Києва. Коли виїжджав, якраз у Краматорську по залізничному вокзалу вдарили. Ми дорогою про це дізналися.

Потрібно, щоб та країна, яка на нас напала, зовсім перестала існувати. Тоді в нас буде найкраще майбутнє.