Вранці я почула вибухи. Все відбувалось біля мого вікна. Я зібрала речі, дітей і виїхала. Не розуміла, куди їду. В Чигирині нас прийняли знайомі. 

Тим часом у Харкові стріляли. Я читала новини і була шокована. Багато будівель зруйновані, багато людей загинуло. 

Зараз я чекаю дитину. Чоловік вимушений був поїхати в окупацію до батьків, які безпорадні. Мої батьки також в окупації. Я одна в Чигирині. Дуже хочу, щоб все ладналось, бо сумую за батьками. Хочу з ними побачитись.