Моя сім’я мешкає у Львові. Вранці 24 лютого я саме збирала дитину до школи і у цей момент дізналась, що почалася війна. Спочатку був шок! Згодом ми всі якось почали жити в нових умовах. У нашому місті було відносно тихо, до нас тікало багато людей із небезпечного сходу країни. Почались проблеми з деякими продуктами, бо одні люди кинулись робити запаси, інші – закупали на гуманітарну допомогу.

Зненацька 18 квітня обстріляли нашу воєнну частину. Вибухнуло сильно, у нас в квартирі повилітали вікна. Діти дуже налякались, це позначилось на їх психологічному стані. Тепер вони бояться гучних звуків. І ми дуже мерзли, бо надворі було ще холодно, а паливний сезон уже скінчився.