Наша сім’я мешкала у Києві. На другий день війни, 25 лютого, поблизу нашого будинку стався вибух. На той момент ми були вдома разом з тринадцятирічною донькою і шестирічним сином. Діти дуже перелякались, це вивело з рівноваги їх психіку. Через пошкодження житла ми змушені були шукати для себе новий прихисток.
Зараз перебуваємо в селі на Івано-Франківщині. Тут жити відносно безпечно, але діти погано сплять, лякаються голосних звуків: літаків, сирен повітряної тривоги.
.png "«Я спала в коридорі»")
%20(2).png "«Місяць я прожила в Харкові під обстрілами»")
.png "Імена")
