День, коли розпочалася війна, ми були вдома, в Краснопіллі. Напередодні збирали доньку на конкурс танців в Яремчук. Прокинулися від вибухів і побігли в паніці в погріб. Діти були дуже налякані і плакали. Ми їм сказали, що це навчання. Ми не могли збагнути, що робити далі. Нам було страшно і водночас нам в голові не вкладалося, що таке може бути. Залишалися в Краснопіллі і сподівалися, що це ось-ось закінчиться. Але ні....

Приліт ракети 25.05.2022 – найстрашніший день за час війни. 

Сам вибух був дуже потужний: вуха заклало, все посипалося, пил, сажа полетіла. Після цього випадку довелося виїхати з дому.

Війна забрала в дітей спокій – вони тремтять, плачуть, реагують на будь-який звук. 

Ми беремо м’яч — не для розваги, а щоб відволікти їх від жаху, що навколо.

З гуманітарною катастрофою не стикнулися за рахунок того, що у нас був город і хазяйство в той період.