Наша родина була вимушена покинути рідний дім і шукати прихисток за 1000 км від свого міста. Виїжджали майже без нічого, взявши лише документи.

 

О 4-й ранку ми прокинулися від вибухів та свисту пролітаючих над будинком ракет. З вікон було видно, як палає передмістя Харкова. Ми живемо в районі, найближчому до кордону з Бєлгородом. Дитина сама все почула й побачила з самого ранку 24 лютого 2022 року.

Перший день війни був сповнений розпачем, страхом, розгубленістю та відчуттям безвиході. Ми справляємося самотужки, намагаючись зберегти спокій для дітей і знайти сили йти далі.

У перші дні війни дефіцит був тотальний: їжі та засобів гігієни не було, магазини закрилися, хліба не вистачало. Люди, які виходили з домівок по воду або продукти, часто ставали мішенню артилерії чи авіаударів. Кожен крок на вулиці був випробуванням на виживання.