Віктор просто з вікна бачив самий початок вторгнення, як за Арбатською стрілкою йшли і йшли колони окупантів. Ранок був гучний, лунали вибухи, міст був підірваний. З кожним днем Віктор бачив, що свободи в окупованому Генічеську залишається дедалі менше. І тоді він наважився на виїзд. І разом із сім'єю зумів дістатися Запоріжжя.