«Всі збирались і виїжджали, а ми сиділи вдома»

Були люди, які з різних причин не могли виїхати з Охтирки. Вони півтора місяці фактично жили в підвалах. Було важко з їжею та ліками, але волонтери допомагали

Ми з Охтирки, мені 64 роки. Ми нікуди не виїжджали - здоров’я не дозволяло. Чоловік після інсульту, я - діабетик. Ми живемо вдвох із чоловіком у квартирі, пенсіонери. Як почалася війна, сиділи півтора місяці в підвалі, тому що нас дуже бомбили. Виживали, як могли. Дякую волонтерам, що допомагали, бо зачинено було все: і аптеки, і магазини. Зараз, звісно, вже легше. Харчі в магазинах є.

В перший день війни полякалися всі. Ніхто не очікував, що таке буде. Дивимося – всі почали збиратися й виїжджати, а ми сиділи - таке здоров’я, що не могли їхати.

Зараз уже в місті відносно спокійно, немає таких обстрілів, як були на початку. Ми чуємо, як обстрілюють Писарівку. А в нас поки можна сидіти. Тепер ми з теплом, а на початку війни розбомбили ТЕЦ, і ми сиділи в холоді. Вся оця ситуація була страшною. Годі уявити: сидимо в підвалах, а над головою снаряди летять. У всіх був шок: не могли ні спати, ні їсти.

Нам хочеться, щоб війна швидше закінчилася. Хоч би до літа.