Привіт, мене звати Поліна, мені 10 років. Я маю батьків та маленького братика, йому 2 рочки. Ми з сім'єю мешкали у самому центрі Маріуполя, 1000 дрібниць. Незадовго до початку війни народився мій братик Ілля, йому було 2 місяця, коли почалася війна.

Авжеж, коли з'явився братик, ми всі гадали, що в нас починається нове, ще більш радісне життя, але тоді настала війна.

Ми поїхали з міста, наша квартира була знищена, все згоріло. Наразі в мене немає жодної фото моїх бабусі та дідуся, що вже померли. Бо всі речі, фото та будь-які спогади згоріли разом з нашим домом.

Але на щастя, ми живі. Мій братик підростає. Це найголовніше, бо я його дуже люблю. 

Я хочу попросити миру для нашої країни. Я хочу, щоб всі дітки України знов жили під мирним небом, не боялись літаків та забули звуки повітряних тривог. Щоб ми всі стали знов жити простим та мирним життям, безтурботно гуляти парками, плавати у морі, подорожувати та навчатись. Я хочу, щоб це бажання здійснилося якнайшвидше. Вже наступного року. Це моє найщиріше та найголовніше бажання на цей новий рік!