У 2014 році я мешкав у Донецькій області, все пам’ятаю дуже добре. Я бачив всі псевдореферендуми. Не хочу сваритися. З’явилися вони спочатку в місті Слов’янську, потім - у Краматорську. Усіх людей, які стояли на блокпостах, ми бачили особисто. 

У 2022 році війна мене застала в місті Сєвєродонецьку Луганської області. 24 лютого о п’ятій ранку ми виїхали з дружиною і двома дітьми. Вирішили виїжджати відразу, не чекати.

Страшно згадувати, як дитину хапаєш з ліжка, коли вона спить, біжиш з нею в підвал під обстрілами, і немає розуміння, куди воно летить  і куди прилетить.

Важко було, тому що всі дороги були в заторах, була проблема з паливом. Усі хотіли заправитися, а відпускали не більше десяти літрів бензину на машину. Ми їхали цілу добу до Кропивницького, цілий день були в дорозі. Зараз ми в Кропивницькому. Я волонтер з 2022 року.

Хотілося б, щоб війна закінчилась завтра, а якщо бути трошки реалістами, то хоча б в цьому році все закінчилося. Я хочу повернутися додому.