Ми почули вибухи, потім по телевізору побачили, що війна, Росія до нас вторглася. Боялися, сиділи в підвалі, але не виїжджали, бо не було за що. Біля мене мама, їй 81 рік, і чоловіку 64 роки. 

Ми не могли повірити, що Росія могла таке зробити, адже братські народи були… а тут таке. З якого дива це сталося - незрозуміло.

Війна негативно вплинула на всю нашу родину: все відкладається на здоров’ї. Але у нас були і ліки, і продукти. Дякуємо за все. Якось навчилися справлятися і з психологічними труднощами. Чуємо сирени, десь іноді вибухи - страшно, але навчилися сприймати це все.

Мрію, щоб онуки наші росли здорові, навчалися. Щоб робота у них була, щоб дбали про своє майбутнє.