Гурман Андрій, 10 клас, Старокостянтинівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1

Вчитель, що надихнув на написання есе - Самолюк Оксана Дмитрівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Двадцять четверте лютого дві тисячі двадцять другий рік… День, коли життя кожного українця змінилося на до та після. День, після якого ми забули  про життя… День, коли наше мислення про майбутнє змінилося… Четвер…03:40 ранку… Вся Україна завмерла, разом із нею моє серце. Ніколи не бачив, щоб ранок починався із такої метушні, але це і не дивно…бо було зовсім інше життя…

Через небезпеку в моєму військовому містечку настав момент переїзду з домівки на невизначений час. Сльози капали по моїх щоках без перестанку.

У голові лунав голос, який постійно проговорював одну і ту саму фразу: “Я ніколи більше не повернуся додому…” Перші ночі в укритті, перші почуті мною вибухи… Усе вперше, але мені так цього не хотілося!!!

Всі дні стали ніби однаковими, ніби під копірку, ніби немає інших фарб, тільки чорні та сірі… Неймовірний страх, плач мами, тремтіння рук та розгубленість в очах людей, постійна тривога за життя – це все неймовірно об’єднало усіх нас. Ми ніби стали сильніші за одну ніч.

У вересні 2022 року школа запросила дітей повернутися до рідних стін, але, на жаль, у змішаному форматі навчання. У закладі постійно відбувалися благодійні ярмарки, які, на мою думку, прискорювали День перемоги.

У квітні 2023 року перший, наш спільний шкільний ярмарок  “Дружний народ” (такі ярмарки ми проводимо щороку, це стало традицією).  Скільки було емоцій, переживань, надій і просто любові у цьому невеличкому заході.

Уявіть! Майже тисяча учнів долучилася до його організації!!! Умовою було принести щось солоденьке та продати. Школа зібрала сто сім тисяч гривень. Яка радість! Спільними зусиллями ми змогли здійснити нашу  мрію – зібрати кошти для ЗСУ.  Дирекція школи передала їх місцевому волонтеру Сергію Жмурку - ветеран російсько-української війни, учасник АТО. На ці кошти  закуплено різне спорядження, яке так необхідне для наших захисників України. Сергій Жмурко завітав до школи зі словами вдячності.  Під час його промови, я відчував неймовірну ейфорію та гордість за самого себе, що ми, діти, допомогли своїй державі та наблизили її до Перемоги.

Щодня у нашій школі плетуть маскувальні сітки. Ми, учні, батьки, учителі, купуємо і основу на сітки, і матеріал, з якого потрібно плести – це все нас об’єднує.  

Мій клас сплів кілька сіток та через волонтерку Тетяну Володимирівну Бондарчук, яка очолює Волонтерський пункт "Яворини",  відправили на гарячі напрямки. Було приємно спостерігати за тим, як об’єднується український народ, наша молодь, адже ми, школярі, - це майбутнє України! Без сорому можу сказати, що я українець!

Поза межами  школи я, об’єднавши зусилля з родиною, вирішили на цьому не зупинятися. Донатимо у фонд “Повернися живим”. Коли моя тітка Анна Білоус отримала в Бердичеві гумунітарну допомогу із-за закордону, а саме з Франції, ми на вихідні їздили до неї.

18 лютого 2023 року (дуже пам’ятаю цей день. Бо емоції були неймовірні: радість, що інші країни нам допомагають; гордість, що спільно з українцями сортуємо товар), разом з нею ми весь день розбирали,  сортували та видавали речі, їжу, доглядові засоби, ліки та інше для цивільного населення, для військових готували посилки на Запорізький напрямок. Те, як люди обʼєднувались, розчулило моє серце. Допомагаючи армії, людям, які цього потребували, я був дуже задоволений собою, і це змінило мене, моє бачення і мої думки. Я зрозумів, що перемогти ворога можна лише тоді, коли ми разом. Лише у єдності ми непереможні.  Я у цьому переконався, на жаль, такою ціною…

PS: я пишу цей твір у День матері. Неймовірно щасливий, що маю найкращу маму у світі, яку люблю понад усе.

Які ж емоції цього дня переповнюють матерів Заломського Богдана,  Десятнюка Олександра, Русінова Максима, Куби Тараса, Севернюка Юрія, Пшеничного Владислава, Савчука Володимира, Лисюка Сергія, Савіцького Любомира, Бондаря Романа, Шмерецького Сергія? Це Герої, які віддали своє життя, захищаючи Батьківщину. Це випускники моєї школи – Старокостянтинівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1.

Дякую, ГЕРОЇ, за Вашу мужність і безстрашність. Дякую, МАТЕРІ, що виховали таких прекрасних Людей. Низький уклін Вам усім, мої Герої та Матері…