Шуліка Дарія, 9 клас, комунальний заклад загальної середньої освіти "гімназія № 8" Жовтоводської міської ради

Вчитель, що надихнув на написання — Губська Наталія Олександрівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Я йду знайомою вуличкою, де кожна гілочка дерева, кожен кущик та камінчик близькі моєму серцю. Сонячні промінчики кумедно торкаються мого обличчя, ніби пустуни, що мають на меті розвеселити та збадьорити мене. Десь у дворі, на дитячому майданчику, лунає чистий та дзвінкий сміх малюків, який нагадує нам про швидкоплинність людського життя. Дерева лагідно простягли свої гілки, даючи людям довгожданий затінок та прихисток.

Я вдихаю аромат квітів і відчуваю, як уповільнюється потік думок, а в душі панують легкість і спокій… Та враз усе зникає. Я різко прокидаюся і починаю усвідомлювати, що це був лише сон.

Серце стискається від усвідомлення дійсності. Озираюся навколо себе та бачу перед очима небезпечний світ, зовсім не той, що був уві сні. Світ, де сирени, мов грізні птахи, кружляють у небі, вкотре повідомляючи про небезпеку. «Мій дім – моя фортеця» – саме таке кредо було донедавна головним у моєму житті. Тепер же, на жаль, моя фортеця здригається від вибухів. На обличчях людей не посмішки, як раніше, а страх та відчай.

Звуки вибухів порушують мої роздуми. Відлуння від розірваних снарядів глибоко ранить моє серце. Немає того, що було колись реальністю, тепер це лише мрія. Замість дитячого сміху – мертва тиша, що пригнічує тебе ще більше, замість спокою – відчай та хвилювання.

На вулицях майже безлюдно, лише де-не-де похмурі та сумні люди, які не випромінюють ані радості, ані щастя.

Замість аромату квітів і трав – запах смерті, руйнувань, болю та смутку. Повітря важке, мов тягар, від цього нестерпного смороду.

Десь далеко чути прохання про допомогу і дитячий плач. Всередині мене – порожнеча, яка з кожним днем збільшується та поглиблюється. Війна – нестерпне слово, скільки горя та молитов воно увібрало в себе. Це втрати та біль, горе і смуток.

Та все ж таки навіть у найважчі моменти потрібно зберігати оптимізм і віру в краще майбутнє. Я дуже вдячна кожному захисникові, який боронить нашу Вітчизну та наближає таку омріяну мить перемоги! Також я чекаю свого тата, який з перших днів повномасштабної війни, не вагаючись, пішов боронити рідну Батьківщину.

Я вірю в нашу перемогу!

Світло завжди перемагає темряву!