Історії, які ви нам довірили
У 2014 році недалеко від Майорська почали бомбити та стріляти – і ми незабаром виїхали, тому що в нас була маленька дитина.
Коли все почалося в Луганську, ми думали, що нас це омине і все вирішиться, але вийшло не так.
Я пам’ятаю, як ми злякалися, коли почали стріляти. У результаті виїхали, а тут залишилася тільки мама, моя свекруха.
Війна дуже вплинула на всіх, стало важко жити. Ситуація загострилася, не можна поїхати ні до дітей, ні до онуків. Дуже підкосилось здоров’я у всіх.
Я дуже хочу, щоб все це припинилося, щоб сім’ї возз’єдналися й нікуди не переїжджали. Я живу в Майорську, а діти залишилися в Горлівці. Хочеться, щоб настав мир. Тому що це вже нестерпно, діти не можуть спокійно вчитися. Хотілося б миру. Миру і здоров’я людям.
З 2014 року тут було багато гуманітарної допомоги. Допомагав Червоний Хрест¸ приїжджала німецька організація, моя мама отримувала від [Ріната] Ахметова. Допомога була всім. Нещодавно тут відновлювали людям дах і вікна. Поступово все роблять.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
