Все своє життя я прожив у Бахмуті. Там у мене народився син. Я працював приватним підприємцем, у мене було все. Міг планувати майбутнє. Все змінив спочатку 2014 рік, а потім і 2022 рік. Я прокинувся від вибухів. Мій будинок був розташований на західному мікрорайоні. Там все було чутно. Потім почались гарячі бойові дії.

Я зібрав родину, забрав домашніх улюбленців, та ми виїхали на машині. 

Зараз у мене нічого немає. Я живу в Дніпрі. Виживаю, як можу. Моя мама не витримала всього цього. Я її поховав пів року тому. Мама тяжко адаптувалась до нових місць та людей. Я також не можу поки соціалізувати. Сподіваюсь, що далі буде легше. Своє майбутнє я бачу в мирній Україні.