Юдіна Марія, учениця 11 класу Комунального закладу "Навчально-виховний комплекс "Школа гуманітарної праці" Херсонської обласної ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Чумак Тетяна Вікторівна

Моя Україна майбутнього

Коли почалася повномасштабна війна всі маленькі світи українців зникли, плани чи важливі події перекинулись до гори дригом. У той момент наші звичайні спокійні життя змінилися назавжди, а наше розуміння світу покрилося тріщинами і, врешті-решт, розбилося на шмаття. З тих самих пір, кожен з нас, без виключення, змінив свою думку про щось.

Хтось розчарувався в близьких людях, дехто побачив світ за Україною не таким ідеальним, яким би хотілося його бачити і знати, хтось нарешті зрозумів, на яку жорстокість та байдужість спроможні люди, яким ти колись довіряв, чи навпаки повірив в добрі серця.

Однак більшість із нас переконались, що в цьому світі немає кращого місця, аніж рідна країна,  рідна земля. Місце де ти народився, виріс і планував своє майбутнє. Мабуть війна єдина річ, яка змушує переоцінити, зважити і прийти до розуміння, що саме рідна ненька – Батьківщина – є найкращим світом для людини. Перед повномасштабним нападом росії на Україну я мала багато онлайн-друзів звідти та як і багато інших людей – не бачила в цьому великої проблеми. Все ж таки, вони просто підлітки, що вони можуть змінити. Правда ж?

Але після того, як моє спокійне життя і життя всіх людей навкруги було розбито на друзки, а ці підлітки продовжили мовчати та думати, що хтось за них все змінить – я зрозуміла, що все, напевно, не так просто. Що все що відбувається в країні складається з мільйона часточок і залежить від кожного із нас.

Я побачила ціну, яку сплачують українці за те, щоб просто існувати у своїй рідній країні. І зрозуміла для себе, що Мир – це не те, що можна отримати магією та добром, домовившись зі всіма, ні. Мир – це те, за що потрібно боротися. Це те що потрібно оберігати та відстоювати будь якою ціною. І, можливо, це несправедливо. Все ж таки, кожен з нас заслуговує на спокійне життя на своїй рідній землі.

Та саме через такі великі труднощі і страшні події, ми відкрили для себе ще дещо – силу, що знаходиться у кожному із нас, гордість за наших людей. Саме у таку важку хвилину ми відчули згуртованість, любов і доброту один одного. Всі ми пам’ятаємо, як легко та швидко наш народ поєднався для боротьби з ворогом – саме це дає мені надію на майбутнє.

Наша країна наповнена світлими головами та сміливими душами, чистими серцями і мудрістю віків. Воїни, що захищають наш рідний дім; працівники в екстрених службах, що працюють день і ніч, віддаючи своє життя; волонтери, що не перестають допомагати всім навкруги; вчителі, що продовжують навчати дітей; а ще будівельники, студенти, учні, митці, письменники, науковці! Всі ці люди – вкладають свої почуття, свою любов у майбутнє рідної країни. Бо наш світ складається з кожного з нас. Саме від наших дій залежить, що буде далі.

Тож, коли я заплющую очі та уявляю Україну майбутнього – вона виглядає сильною і могутньою. Бо ці важкі часи допомогли нам зрозуміти, що є найважливішим для кожного з нас.

Україна майбутнього така ж світла і тепла, якою я її пам’ятаю. Але якщо зупинитися на хвилинку, та повільно вдихнути свіже повітря, можна помітити, що щось змінилося. Душа нашої країни вже зовсім інша. Більш вільна та вперта, набагато сильніша. Все це стається через те, що Україна – це її люди. Саме в людях її сила. Наш народ, проходячи крізь дні переживань та страху, через радощі та горе, через важкі трагедії –  перероджується. Ми стаємо іншими.

Ми змінили і продовжимо змінювати цей великий та складний світ. Ми зможемо бути тією могутньою, мудрою, справедливою силою для всього людства. Для цілого світу. Україну чекає велике майбутнє, процвітання та впевненість у завтрашньому дні.

Бо важкі випробування даються найсильнішим і саме ми є такими.