Під час війни Юлія Володимирівна втратила матір. Вона мати-одиначка ​​і виховує двох дітей шкільного віку. Почалися сильні обстріли, жінка забрала дітей та переїхала з Торецька до Дружківки. «Коли все почалося, ми прийшли рано-вранці, але через обстріл ми відразу нічого не зрозуміли. Все дуже швидко сталося, якраз тікала з роботи. Бомба потрапила на цвинтар, там був такий гуркіт, у декого шибки посипалися відразу. А я працювала в магазині одягу, я його закрила і швидко бігла за дітьми», - розповідає Юлія Володимирівна. Тяжко стало виживати самотній жінці з дітьми, коли грошей нінащо не вистачає. Вона турбується про те, щоб підняти дітей на ноги та дати їм освіту.