Коли всі тікали з Києва 24 лютого, ми в’їхали в Київ, тому що у мене була важка планова операція. Пам’ятаю, що з медикаментами тяжко було, неможливо було їх найти, і без них ніяк не можна було жити. Вибухи та військова техніка – з таким я ніде не зустрічалася, дякувати Богу!
Живемо всі разом з родиною у селі, але, на жаль, немає у нас роботи. Проте поряд люди, які сталі добріші й рідніші за час війни.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.