Коли російські колони заходили в село, Валерій стояв у сараї — рахував танки. Колона окупантів проходила просто за шість метрів від двору. «Стоїш, як укопаний. Що зробиш? Нічого. Все розбито, нікого немає. І тут летить колона…» — згадує житель села Дружня, що на Київщині.

В окупації будинок кілька разів перевіряли. Спершу солдати заходили «дивитися, як у музеї», а під кінець — почали ламати двері й грабувати. Забрали машину, велосипеди, інструменти. 

Після звільнення села Валерій долучився до місцевого волонтерського центру. Разом із дружиною Валентиною щодня робить маскувальні сітки й «кікімори».