Під час окупації Любов із чоловіком залишалися вдома, доглядали господарство й тварин. Їх сусід Сергій, добрий і довірливий чоловік, вийшов на вулицю, коли повз проходила російська колона. «Він ішов додому — і вони його у спину розстріляли. У мене на очах!» — згадує страту цивільного пані Любов. Поховали Сергія наступного дня, 2 березня. Робили це нишком, поки було коротке затишшя — боялися, що колона повернеться. «Викопали яму, поклали, навіть маму його не пустили на кладовище, щоб тихо, щоб не почули».

Любов допомагає фронту: плете маскувальні сітки, «кікімори», ламінує ангелочків і відправляє разом із волонтерами. «В мене зять воює, племінник воює. Як я можу не допомагати?» — каже жінка. Її мрія — дочекатися миру й повернення всіх захисників.