Доброго дня. Наше життя змінилося просто кардинально. Все починаємо з абсолютного нуля. Будинок, автомобіль, абсолютно всі речі, окрім маленької сумки речей на трьох, залишилося в окупації.

Ми перебували вдома. Прокинулися від звуків вибухів. Через пару годин ворожа техніка вже просувалася через наше місто.

Не можу точно передати ці слова, але точно пам’ятаю, що дитина була в шоці, не розуміла, в принципі, як і я, як таке може бути в наш час і чому це стається зараз, з нами.

Всі дні в окупації були найстрашнішими, важко виділити якийсь один. Кожен день там був гіршим, страшнішим і жахливішим за попередній. Не було жодного відчуття безпеки. Як виїхати, я не мала уявлення. Евакуації не було, зелених коридорів не було, черга у платних перевізників на тижні і місяці вперед була заброньована.

Постійно стикаємося з наслідками пережитого. Зверталася до психологів, допомагаємо і підтримуємо один одного.

В окупації були проблеми з їжею, оскільки всі магазини або закрилися, або все було розкуплено. Грошей було дуже мало, банкомати були пусті. Відділення банків через пару тижнів почали видавати тільки по тисячі гривень на день, черги були неймовірні з ночі. Було страшно виходити з дітьми на вулицю, але доводилося, бо потрібні були кошти, щоб хоч щось купити у людей. Аптеки були порожні, допомагали люди один одному, хто чим міг.