Історії, які ви нам довірили

1 2
меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

1 2
До всіх історій
Ганна Вікторівна Лашкевич

«Усі думки про дім, який сниться щоночі»

переглядів: 451

Починаючи з мого діда по материнській лінії, Списина Никанора Тарасовича, якого привезли із селища Скотовате Ясинуватського району в селище Піски для роботи на пана наприкінці XIX століття, ми всі проживали в селищі Піски. 1926 року народилася моя мати, там само народилися мої діти, а також два моїх онуки. П'ять поколінь.

У серпні 2014 року у зв'язку з відомими подіями мені довелося тікати з нашого селища. Там залишився мій молодший син Максим, 1983 року народження. Він помер від гострої серцевої недостатності 8 січня 2015 року. Солдати ЗСУ змогли привезти його в Покровськ, де він і похований.

До цього часу помер і мій чоловік, так що син і чоловік поховані на Центральному кладовищі Покровська.

Я, як переселенка, проживаю в Покровську з 3 серпня 2014 року. Орендую маленький будиночок разом зі старшим сином Романом. До війни він жив і працював у місті Ясинувата разом зі своєю цивільною дружиною. Виїхали до Покровська в серпні 2014 року. У листопаді його дружина поїхала з міста, залишивши чотиримісячну дитину, яка живе з нами. У Романа є ще одна дитина від першого шлюбу, вона також проживає з нами.

Додому в Піски практично не пускають, востаннє була там у червні 2017 року. Вдома була буквально пів години. Сфотографувала те, що залишилося від будинку. У Романа будинок повністю спалений.

Тікали в серпні 2014 року, у чому стояли. Дякуємо жителям Покровська, сусідам, волонтерам, які допомогли нам просто вижити перший час. Усі думки про дім, який сниться щоночі.

Піски 2014 2017 Текст Історії мирних
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій