«Усі думки про дім, який сниться щоночі»

Починаючи з мого діда по материнській лінії, Списина Никанора Тарасовича, якого привезли із селища Скотовате Ясинуватського району в селище Піски для роботи на пана наприкінці XIX століття, ми всі проживали в селищі Піски. 1926 року народилася моя мати, там само народилися мої діти, а також два моїх онуки. П'ять поколінь.

У серпні 2014 року у зв'язку з відомими подіями мені довелося тікати з нашого селища. Там залишився мій молодший син Максим, 1983 року народження. Він помер від гострої серцевої недостатності 8 січня 2015 року. Солдати ЗСУ змогли привезти його в Покровськ, де він і похований.

До цього часу помер і мій чоловік, так що син і чоловік поховані на Центральному кладовищі Покровська.

Я, як переселенка, проживаю в Покровську з 3 серпня 2014 року. Орендую маленький будиночок разом зі старшим сином Романом. До війни він жив і працював у місті Ясинувата разом зі своєю цивільною дружиною. Виїхали до Покровська в серпні 2014 року. У листопаді його дружина поїхала з міста, залишивши чотиримісячну дитину, яка живе з нами. У Романа є ще одна дитина від першого шлюбу, вона також проживає з нами.

Додому в Піски практично не пускають, востаннє була там у червні 2017 року. Вдома була буквально пів години. Сфотографувала те, що залишилося від будинку. У Романа будинок повністю спалений.