Я з чоловіком та двома дітьми виїхала з Бердянська у перший день війни. Ми почули вибухи на аеропорті, я зрозуміла, що почалася війна і треба евакуюватись. Довелося все покинути, все життя залишилось у Бердянську. 

Коли виїжджали до Запоріжжя, я боялась, що нас не пропустять на блок-постах, бо там і справді було небезпечно, але все склалося нормально.

Мої батьки зараз так і живуть в окупації. Дуже за ними скучила.

Я не думала, що мої діти житимуть у роки війни. Раніше я таке вивчала тільки у підручниках. Сподіваюсь тільки на те, що майбутнє буде мирним та небезпечним.