Я з міста Снігурівка Миколаївської області. До війни було чудове життя. Я директор підприємства. А як прийшла війна, то все зруйнувалося. Я був в окупації в Снігурівці майже вісім місяців із цими рашистами. Вони знущалися над людьми, особисто в мене забрали машину. База, якою я керував, була в «сірій зоні», і її повністю зруйнували. 

Врожай ми не збирали, посіви залишилися. Поля не те що заміновані, але там дуже багато вибухонебезпечних предметів, і сапери не в змозі пройти всі наші поля. І от ми сидимо біля розбитого корита. Оренда не виплачена, десять мільйонів «висять», урожай ми не збираємо. 

Найбільше мене шокувало те, які росіяни потвори і які вони дурні. Навіть собака мій ходить в одне місце справляти природні потреби. А вони до сусідів ходили «до туалету», накладали купку посеред кімнати. Це ж ким треба бути?! Це такий яскравий приклад, що більше про них нічого не потрібно говорити. 

Найнеобхідніше в нас було. Люди їздили на Херсон і щось привозили. Дорого все було, але продуктів вистачало.

Коли нас звільнили в листопаді, то була ейфорія дуже сильна. Снігурівка була надважливим опорним пунктом. 

Дуже добре тут росіяни окопалися. Але 8 листопада дуже швидко, десь за годину вони виїхали. Коли виїжджали, то все палили: будинки, машини. Потім два дні в нас нікого не було, а 10 листопада зайшли наші війська. І почуття були просто неймовірні!

На мою думку, в цьому році війна закінчиться. Ми ближче до літа візьмемо Крим і переможемо.