Війна застала мене вагітною в лікарні м.Херсон, де я була на збереженні вагітності. Перший місяць війни я провела в підвалі лікарні вагітною за постійних обстрілів міста, деякі дівчата і народжували в підвалі раніше терміну за постійного стресу, чого я дуже боялася. Також перенесла ковід. Згодом лікарі дозволи мені поїхати додому. Дорога від м. Херсон до с.Каїри - це 140 км та 30 блокпостів російських солдатів. Ми подолали цей шлях.

Найбільше я хвилювалася, щоб роди не почалися вночі. Але донечка вирішила зробити мені подарунок на день народження! 18 травня о 22.45 в мене починають роди. Вдалося викликати швидку та проїхати вночі через блок пости та п'яних озброєних російських солдатів, які стріляють навіть в машини швидкої допомоги. Мене привезли до лікарні,  з'явилася на світ Таїсія 19 травня о 9 ранку.

Але випробування на цьому не закінчилися. Восени ми змушені залишити свій будинок, рідних. Та з маленькою трьохмісячною дитиною тікати з села. Бо почалося переслідування та викрадення людей, грабіж будинків, ворожі літаки, які літали і вдень, і вночі над будинками, ракети, які могли зірватися будь де, вибухи.

Ми з чоловіком та донькою разом. Але рідні залишились в окупації. Перебуваю в декретній відпустці. Хочу відкрити свою маленьку справу "Фітнес зал для мам".

Вразила згуртованість українського народу, волонтерів, медиків та всіх небайдужих в перші дні війни і по цей час.