Це був ранок, я була вдома. Мене розбудив телефонний дзвінок. Телефонували з роботи і повідомили страшну новину. Наше місто зазнало ракетного удару, а мій будинок знаходиться за 300 м від влучання. Він  зазнав ушкоджень, правда, не значних. Я опинилася на підлозі, вдарилася, отямилися через дві години. Мене трясло, я була шокована. Катастрофи не було, лише електрику відключали.

Війна підірвала наше здоровя, наш психологічний стан. Живемо вдвох з чоловіком. Дуже зворушило, коли мої вихованці, що вперше спустилися в укриття, не плакали, а стали співати "Червону калину". Їм від 1,5 до 6 років. Я очолюю дитсадок. Працювала до війни і зараз працюю. Моя професія надважлива, бо батьки моїх вихованців воюють, захищають дитинство своіх найдорожчих. Я створила музей в дитсадку під назвою "Відлуння війни", у ньому зібрані речі з передової, хліб з Маріуполя і прапор від захисників з побажаннями. Там проводимо патріотичні заходи.