"Вразило відношення Громади, яка нам надала дах над головою"

Я Володимир, мені 38.

Сон, вибухи в Гостомельському аеропорту та 12 годин невизначеності. До війни ми були морально готові, повний бак пального, таблички з даними дітей, в т.ч. англійською мовою, харчі, вода, аптечка. Але найважче було прийняти рішення - їхати з Ірпеня чи ні.

Якби не питання безпеки дітей, не їхали б, діти стали причиною, чому ми виїхали з міста Ірпінь о 16-00 24.02.2023 р. і це був правильний крок, адже через декілька днів наш мікрорайон став сірою зоною.

Завдяки титанічним зусиллям місцевою влади на чолі з міським головою та територіальною обороною Ірпеня вдалося запобігти масовим жертвам серед цивільного населення, які були евакуйовані з міста та району. В тому числі і наші сусіди.

На даний момент ми живемо разом, але в чужих стінах, так як наше житло більше не придатне до проживання через знищення в ході активних бойових дій. 

Вразило відношення Громади, яка нам надала дах над головою в кінці зими-на початку весни 2022 р. Також вразила інформація про те, що остання мешканка будинку евакуйована з будинку, а вже через декілька годин в будинок влучила рокова ракета. Знищено дах, перекриття, 6 верхніх поверхів вщент. Але ми не опустили руки і з сусідами своїми силами, завдяки активній допомозі місцевої влади, меценатів, врятували будинок. Але квартири ще залишаються у не придатному до проживання стані.

Робота є, дякую роботодавцю за сильну підтримку, в тому числі і матеріальну.

В мене лишились три не використані під час ремонту плитки підлоги вбиральні, це все, що залишилося від майна, яке все знищено під час пожежі. Все інше – попіл. Ці три плитки будуть елементами нового ремонту під час відновлення квартири. Коли це буде, ми не знаємо, але віримо, що скоро.