Війна прийшла, як грім. Вранці пролунали вибухи, трясло мій дім, бомбили аеропорт у Краматорську. В робочому чаті написали: Не виходьте на роботу, перебувайте в безпечному місці, розпочалася війна. Це був шок! Що робити?!... Я сама з міста Слов'янська. Я перебувала вдома на лікарняному, проте я з лікарняного так і не вийшла на роботу. У день, коли я мала вийти на роботу розпочалася війна. Через війну я втратила роботу і опинилася у скрутному матеріальному становищі. Це було нестерпно. Новини, які нічого хорошого не передбачали. Страх і біль. Переживання за маленького синочка. Період, коли з міста почали евакуйовуватися, був тяжким. Закриття магазинів, періодично прилітало по місту, коли ворог захопив Лиман.

Йдеш вулицею, а на там ні душі. Був певний період, коли закривалися магазини, і я не знала, де купувати хліб, м'ясо. Проте через деякий час почала надаватися гуманітарна допомога від ВЦА міста, а згодом і від інших організацій. Я зв'язувалася з організаціями, які надавали гумдопомогу, збирала списки зі своєї вулиці для допомоги своїй сім'ї та сусідам. Війна негативно вплинула на мене та мою сім'ю.

Мені та синові довелося виїжджати до іншого міста Дніпра, де ми були розлучені з чоловіком та моїми батьками, проте зараз ми повернулися. За весь час війни різні були моменти, відчаю, радості, болю. Хтось сварився за буханку хлібини та ліз без черги, хтось казав спасибі. Для мене зворушливе, що запам'яталося, одного разу приїхали з церкви Аіда з Києва та привезли гуманітарну допомогу, проте вони так спілкувалися, розмовляли зі мною та моєю сім'єю, бабусею, перейнялися нашою бідою.

Бабуся плакала, а вони її обійняти. Це було важко для мене, у мене самої напливи сльози. І от чомусь це відкарбувалося у моїй пам'яті. На цей час не маю роботу, організація, в якій працювала виїхала, проте намагаюся знайти роботу. Була судовим експертом до початку війни.

За можливості є в планах змінити професію та спосіб заробітку. Є телевізійна вежа, на горі Карачун м. Слов'янськ, розбита. Коли я виходжу на подвір'я свого будинку, то бачу цю вежу, що постійно нагадує про війну. В один день, березень 2022 літав літак ворога поблизу мого будинку. І пролунали вибухи, вийшовши з укриття я побачила, що йде дим від вежі телебачення на горі Карачун.