Ми з моїм 80-річним чоловіком були у місті Берислав, Херсонської області. На третій день війни вороги були вже у нашому місті. Вони робили обшук будинку, підвалу, горища, в шафах. Детально перевіряли телефон. І так дев'ять місяців.

За цей час частково був зруйнований будинок, але ми не засмутилися, бо та ракета була спрямована на ворогів, які поселилися в міськраді поруч. Потім два місяці ми жили в підвалі без світла, газу і води. Готували на двох камінцях і дровами. Але не втрачали надію на визволення.

А коли зайшло наше військо в місто, нас шокувало усе…

Ці незграбні вороги: п'яні, відсталі, забиті люди, які забрали навіть електрочайник, а елемент живлення залишили…

Мій чоловік захворів на онко. Наші люди - добрі, порядні, згодні віддати останнє.

Я маю старенький телефон, який був єдиною ниточкою, яка з'єднувала наc з вільною Україною і ріднею…