"Вороги були біля села і стріляли, але наші захисники вибили їх із села"

Я Андрій, мені 32 роки. Коли почалося російське вторгнення, я зі своєю сім'єю був вдома. Проснулися від слів бабусі про напад росіян і проліт літака над нашим будинком. Було дуже лячно, і я мав страх, щоб літак не вдарив у наш будинок.

Ми з сім'єю виїхали до дідуся в село. Там було складно з їжею, звикати до сільської води, і були проблеми з гігієною. Ми купалися у великій мисці. Особливо запам'яталась та мить, коли вороги були біля села і стріляли, але наші захисники вибили їх із села. Цей момент я запам'ятаю назавжди.

Важко було всім, але ми впоралися з цим.

Війна залишила свої сліди на нашому психологічному стані. Коли чуємо дуже гучний вибух, ми дуже лякаємося. Наразі у мене немає роботи, раніше я працював вантажником.

Ми із сім'єю залишилися з моральною травмою від війни, і часто згадуються страшні спогади.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/