Чоловік був інсультник. У мене пенсія маленька, в нього маленька. Таке життя в нас. Дуже допомагав, звичайно, Фонд Ріната Ахметова. Для нас це була допомога.

У 2014 році ми просиділи все літо в підвалі разом із сусідами. Можна сказати, жили там. Ми від Мар’їнки знаходимося майже в двох кілометрах, але над нами так само літали «Гради».

Ми сиділи в підвалі. Із сусідами в нас глибокий підвал, і ми там усі сиділи. 14-й рік ми провели в підвалі.

Осколками влучання просто на місці було. Вікна потріскалися, тому що старенькі, дерев’яні. Будинок цілий, не влучили, слава Богу.

11 липня ми із сусідами-бабусями сиділи на лавочках ввечері. І почали бомбити Мар’їнку капітально. Ми взагалі не зрозуміли, що відбувається, нас ніхто ні про що не попереджав, для нас це був шок – і ми зразу побігли до підвалу. Це було дуже страшно!

Куди нам було їхати? Я зараз самотня. У мене чоловік помер, син помер. Родичів тут немає. Я одна із сусідами, молода сусідка мені допомагає, я з дому нікуди не виходжу. Мені 74 роки. Я виїжджати боюся, нікуди зі свого будинку не хочу. Я хочу дожити до кінця життя в своєму будинку, як би не було. Хочеться хоч побілити ці тріщини. Так бомбило, що в мене вся хата в тріщинах. Хоч би позамазувати тріщини та поміняти скло...