Лавроненко Микита, 9 клас, ліцей № 35 ім. В. М. Шеймана

Хто надихнув на написання — батько

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Війна — це не лише слово в новинах, а реальність, що змінює життя. Коли почалася війна, я жив у Краматорську. Перше, що я відчув, — це страх. 24 лютого 2022 року все змінилося. Я вирішив евакуюватися в інше місто, сподіваючись знайти там безпеку.

Мій новий дім став місцем нових викликів.

Я залишив позаду друзів, рідних і знайомі вулиці. Але в той же час я зустрів людей, які стали моєю підтримкою.

Ми разом переживали ці складні часи, ділилися переживаннями та мріями про мирне життя.

Життя в новому місті дало мені можливість волонтерити.

Я допомагав організовувати гуманітарну допомогу для тих, хто залишився на сході України. 

Я плів сітки, для військових. Це стало для мене важливим способом відчути себе корисним і знайти сенс у цих тяжких обставинах.

Навчання стало для мене втечею від реальності. Я почав займатися онлайн-курсами, вивчаючи нові предмети. Це допомогло мені залишитися зосередженим на майбутньому, попри хаос навколо. Я зрозумів, що навіть у найтемніші часи можна знайти можливості для розвитку.

За ці 1000 днів я навчився цінувати мир. Кожен новий ранок, коли я прокидаюся в безпеці, нагадує мені про те, за що варто боротися. Я бачу, як люди об'єднуються для відновлення країни, і це надихає мене.

Мій шлях за ці роки — це шлях надії, віри і сили. Я вірю, що ми, незважаючи на всі труднощі, зможемо відбудувати краще майбутнє. Мир — це те, що ми повинні цінувати понад усе, і я готовий боротися за нього.

З повагою Лавроненко Микита