Голоси Мирних — «Війни нехай згинуть в імлі...»
меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
До всіх історій
Марія Акімова

«Війни нехай згинуть в імлі...»

переглядів: 76

У 2014 році мені було шість років. Я ходила в дитячий садок і була безтурботною дитиною. Я не розуміла, чому раптово змінилося наше життя. Чому часто плакала мама та стояли сумки біля порога з документами та всім необхідним, щоб у будь-яку мить можна було сховатися в підвалі? Чому тряслися будинки й були чутні страшні звуки?

Коли в садку були чутні звуки від снарядів, вихователька нам завжди говорила, що це гроза і скоро піде дощ, але ми не бачили на небі жодної хмаринки.
Мама мені казала, що це не гроза, а війна.

На той момент ми не могли залишити місто, тому що ми не могли залишити бабусю, дідуся, прадідуся, тому що він був паралізований і за ним треба було доглядати.

Мама водила мене в садок і завжди хрестила. Там було безпечніше, ніж удома, тому що там було бомбосховище.

Це дуже страшно. Зараз мені вже 11 років і я вже дещо починаю розуміти у війні. Я хочу звернутися до дорослих із дуже величезним проханням.

Дорослі, будь ласка, бережіть свою землю, своїх дітей і припиніть цю безглузду війну! Вона ні до чого не приведе! Війна забрала багато життів наших рідних!

Лелека на даху

 

Де це було?

Коли це було?

У дитинстві, а може, уві сні?

Лелека на даху

Гніздо для коханої

Звив навесні.

Ввижався мені він

І в мандрах далеких

Символом вірного кохання.

Люди, прошу,

Не спугніть випадково

Лелеку ви.

 

Люди, прошу вас,

Тихіше! Тихіше!

Війни хай згинуть в імлі!

Лелека на даху,

Лелека на даху –

Мир на землі.

Лелека на даху,

Лелека на даху –

Мир на землі.

 

Анатолій Поперечний

Донецьк 2014 Текст Історії мирних діти 2014 обстріли втрата близьких безпека та життєзабезпечення
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
Facebook twitter
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій